У 10—11 класах я навчався у спеціалізованому ліцеї-інтернаті із поглибленим вивченням наук у Хмельницькому. Я був на профілі з поглибленим вивченням фізики та математики. Тобто я мав більше уроків математики та фізики, а саме: 13 уроків математики та 6 уроків фізики на тиждень, коли у звичайних школах приблизно 4 уроки математики та 2 уроки фізики на тиждень. Під час мого навчання ліцейна фізичка вийшла у декрет, тому її заміняв викладач ХНУ з докторським ступенем.

Мавпа з попередньої історії намагалася осилити завдання з простими алгоритмами у Microsoft Visual Studio на C 🧠 , але в неї ніяк не виходило вирішити загадкову помилку, викликану особливістю компілятора C/C++. Тож вона вирішила попросити допомоги у викладача 🧑‍🏫 з програмування. Вони удвох витратили купу часу на пошук причини цієї помилки, але навіть разом не змогли осилити простеньке алгоритмічне завдання у застосунку, який рекомендувала програма, затверджена Міністерством освіти і науки України 📚 .

Моя мавпа-сокамерниця під час перерв між байдикуванням помітила, що я кодю і не дивлюся на клавіатуру в цей момент, тому вирішила наслідувати мене. Ні, не кодити у вільний час, а набирати випадкові слова на симуляторах сліпого друку ⌨️ щоб потім виглядати епічно. На мою пропозицію тренувати сліпий друк хоча би під час кодингу мавпа відповіла: «Кодити — це якось складно , потрібно починати з чогось простішого 🐾 ».